Новини

Вісім кроків для сталого розвитку енергетичної сфери: Буславець про виклики галузі

Оприлюднено

Підходить до завершення традиційна новорічно-різдвяна пауза, і настав час продовжити експертні дописи на тему української енергетики. У своїх публікаціях часто я свідомо намагаюся спростити формулювання/подачу матеріалу (опис проблеми, напрацьовані рішення, очікувані результати), щоб зробити текст більш зрозумілим для широкого загалу… Але не цього разу. Цей допис передусім — для фахівців галузі та тих, хто наразі ухвалює рішення у сфері енергетики. І стосується він мого бачення нагальних проблем в електроенергетиці та шляхів їхнього вирішення. Переважна більшість з яких, до речі, уже напрацьована за попередні місяці активної роботи і була готова до реалізації.

Отже, ключові вісім взаємопов’язаних кроків, які необхідні для сталого розвитку галузі:

Подальше удосконалення механізму ПСО. Ухвалені в кінці року зміни можливі лише як короткостроковий захід і не балансують ситуацію на ринку. Навіть за умови повної оплати за спожиту електроенергію і продажу Енергоатомом необхідних для побутових споживачів обсягів електричної енергії за пільговою ціною, чинна модель призводить до формування заборгованості Гарантованого покупця перед електропостачальниками на рівні 300-400 млн грн щомісячно. А з урахуванням фінансового небалансу Енергоатому, приріст боргів у межах ПСО (за умови його незмінності) щомісячно становитиме близько 1 млрд грн.

Необхідне комплексне рішення, яке збалансує ситуацію в цілому впродовж усього року та закладе основу стабільної роботи ринку на подальші 2-3 роки. Міністерством свого часу на підставі сценарного моделювання було прораховано велику кількість варіантів такого збалансування, які, у тому числі, передбачали поступове, у кілька етапів, зменшення перехресного субсидіювання. При цьому, ключовою умовою таких розрахунків було гарантоване забезпечення беззбиткової діяльності всіх учасників механізму ПСО — державних енергетичних компаній, постачальників універсальних послуг, виробників з альтернативних джерел.

Продовження удосконалення законодавства, що визначає правила роботи ринку електроенергії. Йдеться як про внесення змін до Законів України, так і до вторинного законодавства. Зокрема, ухвалення Закону щодо прозорості оптового енергетичного ринку для запобігання зловживанням (REMIT); розроблених Міненерго законопроектів “Про внесення змін до Закону України “Про ринок електричної енергії” (№ 3657 від 15.06.2020, зі змінами — удосконалює конкурсну процедуру на будівництво нової генеруючої потужності, забороняє імпорт з РФ та Білорусі, врегульовує інші проблемні питання роботи учасників ринку), “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії на ринкових засадах” (надає право виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії виходити з балансуючої групи гарантованого покупця та вільно продавати електричну енергію на ринку, отримуючи відповідну компенсацію). Щодо вторинного законодавства, то це, насамперед, зміна правил ціноутворення на балансуючому ринку, що спонукатиме виробників та інших учасників ринку дотримуватися комерційних графіків купівлі-продажу електричної енергії, удосконалення порядку проведення електронних аукціонів за двосторонніми договорами. При цьому, показовим має бути запровадження єдиних правил для всіх, а не створення привілейованих умов роботи для окремих ФПГ — хрестоматійним прикладом чого є так звана “зелена металургія”.

Тимчасова заборона імпорту електроенергії з Російської Федерації та Білорусі. Про необхідність такого кроку я говорила неодноразово, наводила аргументи. Понад те, розроблений Міністерством відповідний законопроект ще з літа минулого року перебуває на розгляді у Верховній Раді. Окремо зазначу, що йдеться не про блокування перетоків електричної енергії, які забезпечують стабільність паралельної роботи енергосистем та отримання аварійної допомоги, адже доки ми ще синхронізовані з енергосистемою РФ і РБ, це необхідно для безпеки постачання електричної енергії українським споживачам. Вважаю, що з цього приводу потрібна чітка позиція Міненерго як органу, який формує державну політику в сфері електроенергетичного комплексу України. Особливо в умовах початку (з нового року) імпорту електричної енергії з Білорусі, що вже викликало подив і непорозуміння з боку наших європейських партнерів. Хочу вкотре підкреслити, що слідування короткостроковим інтересам трейдерів та окремих промислових споживачів у середньостроковій перспективі поставить під загрозу енергетичну безпеку нашої країни, у тому числі — майбутнє приєднання ОЕС України до європейської синхронної зони ENTSO-E!

Погашення старих та нових боргів, накопичених на ринку електричної енергії. Сумарний обсяг накопичених боргів перед виробниками електричної енергії перевищив 60 млрд грн. При чому з них 27 млрд — за весь період функціонування попередньої моделі ринку єдиного покупця, а решта — сформовані впродовж 2020 року через фінансову розбалансованість нового ринку. Загальна заборгованість перед державним Енергоатомом — близько 23 млрд (з урахуванням боргів ОРЕ та Укренерго за балансуючу енергію), перед ВДЕ — понад 25 млрд. В умовах вимивання обігових коштів говорити доводиться, на жаль, не про сталий розвиток генерації та подальше залучення інвестицій, а про ймовірні дефолти енергогенеруючих підприємств. Механізми відомі. Для “старих” боргів — імплементація ухваленого ЗУ 719-IX (потребує ухвалення низи вже розроблених і поданих до ВРУ законопроектів, а також — нормативно-правових актів, проекти яких давно підготовлені). Для нових — залучення нетарифних боргових інструментів (кредитних коштів, ОВДП, “зелених” облігацій) чи фінансування зі спеціального фонду бюджету. Перший крок у цьому напрямку вже зроблено — через державні гарантії НЕК “Укренерго” залучено понад 10 млрд кредитних коштів. Водночас, ключовою умовою подальшого фінансування боргів є, по-перше, — гарантія їх повернення, а по-друге — неутворення нових, що потребує фінансово збалансованої роботи ринку (тобто, реалізації кроку № 1).

— Запуск конкурсу на будівництво високоманеврової генерації. Актуальність цього питання вже давно перезріла, адже розвиток нових балансуючих потужностей — це не лише про безпеку постачання електричної енергії. Це шлях до справжньої декарбонізації. Наявність високоманеврової генерації зі швидким стартом та широким діапазоном регулювання дозволить оптимізувати режими ОЕС, збільшити частку ВДЕ у безпечний спосіб та підняти “базу” Енергоатому в профіцитний період (теплу пору року). Це природний шлях до плавного скорочення частки вугільної теплової генерації, яка в подальшому буде орієнтована на покриття зростання навантаження в холодну пору року в економічно властивих режимах (база/напівпік). Один із моїх останніх кроків як очільника Міністерства — відпрацювання з ЦОВВ та подання до Кабінету Міністрів проекту удосконаленого порядку проведення конкурсу на будівництво нової генерації, який дозволить прискорити процедуру проведення конкурсу, підвищити її ефективність та спростити участь інвесторів у торгах. Сподіваюсь, що порядок найближчим часом буде ухвалено та оголошено відповідний конкурс.

— Вирішення проблеми із “зеленими” виробниками та забезпечення сталого розвитку ВДЕ. Це похідна задача, яка лежить на стику вже перерахованих кроків. Колія, якою слід рухатись, насправді вже прокладена. При цьому, титанічними зусиллями з обох сторін — як від влади, так і інвесторів, і за активної допомоги Секретаріату Європейського співтовариства. Меморандум і закон, що його імплементує, не лише знизив ціну “зеленої” електроенергії для споживачів на 2 млрд євро до 2029 року (шкода, що в Міненерго не так, як в Нафтогазі, і жодних мільйонних премій за цю роботу ніхто і не отримав). Законом зупинено стрімке зростання СЕС за “зеленим” тарифом (що посилювало фінансове навантаження на ринок у майбутньому), введено відповідальність за небаланси, удосконалено аукціонну систему підтримки. Окрім того, на вигідних умовах домовлено про реструктуризацію до 31.12.2021 року накопиченого боргу — без відсотків, без прив’язки до курсу євро. І все це — без жодних додаткових зобов’язань на зразок подовження терміну дії “зеленого” тарифу (лише вчасна поточна оплата відпущеної електроенергії, що й так передбачено чинним законодавством)! Починаючи з серпня минулого року, Міненерго та урядом умови Меморандуму загалом виконувалися, і останнім кроком мало б стати погашення частки накопиченої заборгованості, під яку були залучені кредитні кошти. Як і борги НАЕК “Енергоатом”, на пропорційній основі, до речі.

Хотілося б попередити про небезпеку закликів до простих рішень на кшталт “взять и поделить”, тобто, не виконувати укладені домовленості. Насправді, такі спокуси стояли і раніше, коли ситуація була значно гіршою. Але було ухвалено зважене рішення досягнути урізання “зеленого” тарифу не в односторонньому порядку, а на компромісних засадах шляхом переговорів. І Україна на всіх рівнях, від Міністерства до Президента, насправді пишалася цим досягненням, позиціонуючи це як історію успіху. Зрив виконання досягнутих домовленостей буде мати далекосяжні наслідки. І тут йдеться не лише про масові судові позиви і міжнародні арбітражі (у дійсності вони будуть не скоро завершені і без гарантії 100% позитивного результату для інвесторів). А про стрімке погіршення інвестклімату (кроссекторально, а не лише в сфері енергетики), заморожування інвестування в електроенергетичний комплекс, у будівництво нової генеруючої потужності, яка необхідна енергосистемі. Ніхто Україні в осяжному майбутньому більше не повірить і, за великим рахунком, буде правий.

— Запуск “зелених” аукціонів, який дозволить суттєво знизити вартість виробленої з ВДЕ електричної енергії та узгодити темпи зростання (а також — технології і територіальне розміщення цих об’єктів) з можливостями енергосистеми. Перші аукціони в 2021 році дозволять визначити реальну ринкову ціну “зеленої” енергії та дадуть чіткий сигнал на продовження виконання Україною Енергетичної стратегії та своїх міжнародних зобов’язань. На жаль, останнім часом процес організації аукціонів призупинився, а квоти так і не були подані на затвердження до Кабінету Міністрів України. Окрім безпосереднього запуску аукціонів слід продовжити удосконалення умов і правил їх проведення, зокрема — передбачити можливість встановлення вимог до наявності балансуючих потужностей та необхідного графіку генерації. Ці норми вже включено в розроблений наприкінці року Міненерго законопроект щодо переходу від “зеленого” тарифу до моделі FIP.

— Чітке виконання плану синхронізації ОЕС України з ENTSO-E. Треба бути готовим, що чим ближче ми будемо до мети, тим більшим буде опір як з боку РФ, так і внутрішніх сил, не зацікавлених у запровадженні європейських правил і посиленні конкуренції. Потрібна активна позиція профільного Міністерства і політична воля державної влади України в цілому.

І на завершення. Насправді, все, що потрібно для виконання цього плану, наразі є — напрацьовані рішення, ефективна, сформована за попередній період команда високопрофесійних фахівців… Тепер все залежить від позиції нового керівництва Міністерства.

З того, що на сьогодні наявне в публічному доступі, — є окремі правильні рішення. Проте, лунає все більше тривожних дзвіночків, які пов’язані з відсутністю чіткого розуміння, а головне — дієвого плану, що далі робити з імпортом, із ПСО, із “зеленими”. Гальмуються навіть готові рішення — не затверджуються квоти підтримки ВДЕ, зміни до порядку проведення конкурсу на будівництво нової генерації… Загострюються також і оперативні проблеми — стрімке спрацювання запасів вугілля на складах набуло загрозливих масштабів! І за умови утримання впродовж кількох тижнів справжніх морозів, це може вилитися у віялові відключення споживачів через брак потужності (або в стрімке збільшення імпорту електроенергії). Проте, дієвих ініціатив з цього приводу Міністерством поки не пропонується. Щонайменше, необхідне термінове скликання Антикризового енергетичного штабу для підготовки комплексного рішення на рівні уряду.

В подальшому я планую більш детально зупинитися на окреслених напрямках, а також надавати експертну оцінку тим чи іншим рішенням. Моя мета — не огульна критика (ніколи цим не займалася), а запобігання помилкам, які загрожують енергетичній безпеці України чи безпеці постачання електроенергії споживачам. І навпаки — допомога в реалізації правильних, хай і не завжди популярних ініціатив.

Джерело: УНН